Малий синок, побачивши вогонь,
Який обняв велику купу хмизу,
Закрив лице листочками долонь,
Схилив його розпачливо донизу
І голосно заплакав: «Ой, біда!
Це полум’я ось-ось дістане неба!
Воно згорить, а як без нього я?
Не кидай, тату, хмизу, ой, не треба!
Як часто ми, батьки, жаркий вогонь образ
Розпалюємо у серцях відверто.
І кидали у нього вже не раз
Свою любов бездумно і уперто.
І так тремтять, бояться наші діти,
Що їхнє небо може в нім згоріти.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Читаючи поезії Ваиля Мартиненка, даючи їм найвищі оцінки, інколи стає вже просто незручно... Де-хто може запідозрити мене, як коментатора, у якйсь особистій зацікавленості :).Але, як там не було -- браво!
Лідія Гапонюк
2021-07-29 12:08:38
Дуже гарна тема: дітей і батьків. Все дуже правильно! Благословіння!
Слава Господи Тебе за дитё чудесное - Вячеслав Осипов Посвящаеться всем врачам-гинекологам. которые предлогают идти на аборт в 43 года.Мы не пошли на аборт,а сказали "БОГ С НАМИ ".
МАЛЬЧИКУ ЛУКАССУ СЕЙЧАС 1,7 МЕСЯЦЕВ . ГОСПОДЬ ИИСУС ТЫ НАША СИЛА С КОТОРОЙ МЫ НЕ БОИМСЯ НИЧЕГО!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Возвращение домой... - Наташа Дивак Это очень и очень старое стихотворение, с 1997 года. Одно из первых. Рифмы и обороты, очень слабые и не верные. Мне просто захотелось выложить его, потому что мне нравится суть этого стихотворения, по истине - рождественское:).
