Ви давно спостерігали всипане зорями небо? Виберіть трохи часу в зоряну ніч, візьміть своїх діточок а чи може і онуків, і вируште кудись в місцевість, де не досягає людське світло. Наприклад в місце, оточене горами або лісом. Ви не пожалкуєте! Підніміть свої голови і хоч деякий час пильно поспостерігайте небо. Сяйво далеких зірок прониже ваше єство, указуючи і на велич і славу Творця Всесвіту і на близість Його до вас!
Швидко плине час. Швидко міняються і погляди людські. Пам’ятаєте радянські гасла?
«Человек- царь природы!». «Повернем реки вспять!». «Покорим Веленную!». На сьогодні тільки сліпі по своїй волі не розуміють- даруване людині Творцем призвання творити, людство, викинувши з сердець Бога, тим самим перетворило в призвання нищіти. До чого
«доцарювалось» людство, що доброго додало до Божого творіння, до природи? Червону книгу? Солончаки Каракалпакії (ось де невидумані жахи, авторам фільмів жахів таке і не снилось!)? Озонові отвори? Глобальне потепління? В Запорізьких степах сьогодні зустріти зайця- це вже ціла пригода...
Але слава Богу! Іще є на планеті легкодоступні куточки дикої природи!
Говорять, що раки живуть лиш в чистих, іще не занепащенних завдяки людському розумові водоймищах. Почувши звістку, що в високогірному озері неподалеку можливо вночі наблюдать раків, які «трохи не на берег лізуть», чоловіча частина українського населення табору відправилась ввечері наблюдать це явище. В таборі залишились лиш жінки і діти.
В той час, поки чоловіки милувались раками і зоряним небом, до табору завітав хазяїн цих місць- величезний ведмідь. Мабуть, також вирішив помилуватись чимось диким- наприклад, беззахисними людьми. І себе показать, звісно. Він раптово появився в в сполохах вогнища на
другому березі вузенької, кілька метрів завширшки гірської річечки. Вибрав собі удобну позу спостерігача і приліг. Йому нічого, він тут хазяїн, він ведмідь. А ось гостям стало не до жартів- це не цирк і не зоопарк. Хтось кинувся до сусідів- чоловіків, американців, з проханням захисту. Ті пообіцяли, але раптом, в кілька секунд хутко зникли в своєму мобіл хомі. Більше в той вечер їх не бачили. Семирічна Анечка Ковальова почала плакати: «Мамо, я хочу на небо!». Хтось чи з книжок, чи з власного досвіду зрозумів: на цей час найкраща зброя проти ведмедя- це жіночо-дитячий галас. Похватали хто ополоника і сковороду, хто миску і ложку, хто каструлю і ножа і зчинили зі страхом і криком страшенний галас. Бідолага вемідь не витримав такого натиску. Зрозумівши, що крім тиску на вуха від цього чудернацького товариства не дочекаєшся нічого, піднявся, кілька разів недружелюбно рикнув і поважно зник у темних хащах.
Це була четверта, остання ніч церковного кемпу української баптистської церкви Лос Анджелесу. Назавтра всі учасники кемпу, повні вражень від красот дикої природи, благополучно досягнувши до своїх домівок в простоті сердець дякували Богу за повне Його благословіння в проведенні кемпу 2007 в Йосеміті парку.
А найбільше довір’я небу прокричала маленька дівчинка...
Господи, вразуми наші серця мати любов до Тебе, хоч трішечки схожу на Твою до нас..
Павло Сургай, м. Лос Анжелес.
Комментарий автора: КЕМП- виїзд на дику природу на декілька днів. Проведення літніх кемпів є в традиції слов'янських баптистських церквів тихоокеанського узбережжя США.
МОБІЛ-ХОМ- будиночок на базі автомобіля з туалетом, душем, кухнею та спальнею.
Павел Сургай,
Лос Анджелес, США
Принял Господа Иисуса Христа своим Спасителем и был крещен по вере в Него в 2004 году. Посещаю Славянскую Евангельскую Церковь в Монтебелло. Важнейшей жизненной задачей считаю необходимость нести слово о Боге живом, о Жизни- не знающим счастья с Богом. e-mail автора:votpasha@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 6878 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 3,83
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Красивое произведение и свидетельство любви Бога нашего.
Надія
2008-08-07 04:23:05
Слава Богу.Цікаво,гарно,але в українській мові немає "набюдать", а є
"спостерігати"."Нищіть"- через "і",це наказ, "нищить"- (уничтожает)через "и".
Хвала Господу милосердному, що Він часто через діточок вчить нас, дорослих. Творчих успіхів Вам і наснаги в служінні Богові.
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
